Бути вчителем - дуже відповідально. Адже дібрати ключик до кожної дитячої душі, на мій погляд, не зовсім легко, особливо в наш час, час інформаційних технологій, коли всі - і дорослі, і малі - більшу частину свого життя проводять за комп’ютером. Та вчителеві з великої літери Коршун Риммі Олександрівні це вдається завжди. Вона людина доброї вдачі, висококваліфікований фахівець, яка обожнює свою роботу – навчати і виховувати вже не одне покоління.
Хто ж, як не вона, дуже добре розуміється на цьому. Яким було моє здивування, коли я дізнався, що Римма Олександрівна працює вчителем вже понад 40 років. Скільки дітей вона навчила за цей час! Та в цієї чудової жінки завжди вистачає любові до дітей, поваги до колег, наших батьків. Немає жодної людини в селищі, яка б не знала цю дивовижної вдачі людину. Її чарівна усмішка ніколи не з зникає з вуст. Вона – людина, яка заряджає позитивними емоціями, у спілкуванні дарує лише приємні моменти життя.
Її покликання – бути вчителем. І в цьому вона вбачає сенс усього свого життя, яке є дуже цікавим і неординарним.
Народилася дівчинка з дивовижним іменем Римма у селі Абдуліно Чкаловської області 2 березня 1952 року. Матуся працювала медичною сестрою, а тато був підприємцем.
Навчалася у середній школі № 1на відмінно. Після закінчення школи із золотою медаллю йде працювати бібліотекарем районної місцевої бібліотеки. Та тоді вже відчула, що її покликання – бути лікарем. Наполегливо йшла до своєї мети. Та мрія не здійснилася. Не впадаючи у відчай, у 1971 році вступає на природничий факультет Херсонського педагогічного інституту. Закінчує його з відзнакою й отримує спеціальність – учитель хімії та біології. За період навчання зарекомендувала себе активною, дієвою, старанною студенткою, гарною подругою і активісткою. Та такими ж якостями володіє Римма Олександрівна і донині, за що її поважають і цінують.
Трудова діяльність її різноманітна. Після закінчення інституту з відзнакою у 1976 році спочатку працює у Киселівській середній школі Білозерського району, потім два роки поспіль – вихователем групи продовженого дня. Із 1980 року Римма Олександрівна разом зі своєю родиною проживає у селищі Комишани, працює у приміській школі.
Колись ученицею Римми Олександрівни була і моя мама. Вона згадує, що на час її навчання в школі Римма Олександрівна була в неї класним керівником, працювала заступником директора з виховної роботи. Навколо задумок їхнього класного керівника все вирувало, бо в Римми Олександрівни завжди була "тисяча ідей", як зробити шкільне життя насиченим і цікавим. Це проведення родинних свят, цікавих годин спілкування на різноманітну тематику. Особливо не можна забути про те, що Римма Олександрівна виховала дружній класний колектив. Матуся постійно продовжує спілкуватися зі своїми однокласниками, їм завжди є що згадати, знайти теми для обговорення, і, звичайно, знаходиться час, аби зібратися всім колективом, запросити класного керівника, яку вони до сих пір уважають своєю матусею. Вона справді має відкриту душу, добре серце, світлі помисли. Та й матусенька моя пов’язала своє життя з вихованням дітей. Хоч вона не вчитель, а працює керівником драматичного гуртка, та на неї теж покладена важлива місія: виховати справжніх патріотів. Як бачите, Римма Олександрівна - незвичайна людина.
Учні Римми Олександрівни є постійними учасниками, а окремі з них переможцями ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнських шкільних олімпіад з біології. ЇЇ випускники є студентами кращих ВУЗів України, серед них вчителі біології, лікарі.
Та не можу не сказати й про той факт, що на пришкільній ділянці учні та вчителі нашої школи під керівництвом цієї дивовижної жінки кілька років тому заклали фруктовий сад за ініціативи директора Чорноус Надії Сергіївни. Позаминулого літа старшокласники, котрі працювали влітку та восени в саду, куштували перші соковиті та запашні плоди черешень, персиків, яблук, груш та слив. Це дуже, на мій погляд, кропітка та відповідальна робота – догляд за садом. Та Римма Олександрівна завжди вчасно організовує й учительський, і учнівський колективи, аби встигнути виконати усі види робіт по обрізці, кропленню, поливу, обкопуванню, боротьбі з бур’янами. Саме на період літніх канікул встановлюється графік чергування учнів 5-10 класів, які разом зі своїми класними керівниками з великим задоволенням виконують усю посильну їм роботу.
Та наш сад є не просто захопленням усієї нашої шкільної родини. Саме завдяки спільній плідній праці учнів та вчителів у 2015 році Римма Олександрівна стала переможцем Всеукраїнського конкурсу «Вчитель – новатор» і отримала високу нагороду. Ми дуже пишаємося тим, що така спільна робота приносить не тільки задоволення, а й позитивні результати.
Тому хочу побажати Риммі Олександрівні успіхів у нелегкій роботі, хороших учнів, якими б вона могла пишатись.
Познайомилися ми з Риммою Олександрівною, коли прийшли до п’ятого класу. Знаєте, як хвилюються п’ятикласники, коли знайомляться з кожним новим вчителем? Та після першого уроку все стало зрозумілим: Римма Олександрівна - наша вчителька! Кожен її урок не схожий на інший: це різноманітні уроки - досліди, практичні заняття, мандрівки, квести. Я навіть часом дивуюсь: скільки всього вона знає, адже на думку багатьох учнів, біологія не такий вже й легкий предмет. Та дякуючи саме Риммі Олександрівні, її любові до предмета ми зрозуміли, що може бути цікавішим, аніж велике захоплення навколишнім середовищем, розуміння усіх важливо необхідних для людини понять. Це і життя рослинного світу, тварин, мікроорганізмів, а особливо те, що найнеобхідніше кожному із нас, – знання людського організму в цілому.
Хто ж, як не вона, дуже добре розуміється на цьому. Яким було моє здивування, коли я дізнався, що Римма Олександрівна працює вчителем вже понад 40 років. Скільки дітей вона навчила за цей час! Та в цієї чудової жінки завжди вистачає любові до дітей, поваги до колег, наших батьків. Немає жодної людини в селищі, яка б не знала цю дивовижної вдачі людину. Її чарівна усмішка ніколи не з зникає з вуст. Вона – людина, яка заряджає позитивними емоціями, у спілкуванні дарує лише приємні моменти життя.
Її покликання – бути вчителем. І в цьому вона вбачає сенс усього свого життя, яке є дуже цікавим і неординарним.
Народилася дівчинка з дивовижним іменем Римма у селі Абдуліно Чкаловської області 2 березня 1952 року. Матуся працювала медичною сестрою, а тато був підприємцем.
Навчалася у середній школі № 1на відмінно. Після закінчення школи із золотою медаллю йде працювати бібліотекарем районної місцевої бібліотеки. Та тоді вже відчула, що її покликання – бути лікарем. Наполегливо йшла до своєї мети. Та мрія не здійснилася. Не впадаючи у відчай, у 1971 році вступає на природничий факультет Херсонського педагогічного інституту. Закінчує його з відзнакою й отримує спеціальність – учитель хімії та біології. За період навчання зарекомендувала себе активною, дієвою, старанною студенткою, гарною подругою і активісткою. Та такими ж якостями володіє Римма Олександрівна і донині, за що її поважають і цінують.
Трудова діяльність її різноманітна. Після закінчення інституту з відзнакою у 1976 році спочатку працює у Киселівській середній школі Білозерського району, потім два роки поспіль – вихователем групи продовженого дня. Із 1980 року Римма Олександрівна разом зі своєю родиною проживає у селищі Комишани, працює у приміській школі.
Колись ученицею Римми Олександрівни була і моя мама. Вона згадує, що на час її навчання в школі Римма Олександрівна була в неї класним керівником, працювала заступником директора з виховної роботи. Навколо задумок їхнього класного керівника все вирувало, бо в Римми Олександрівни завжди була "тисяча ідей", як зробити шкільне життя насиченим і цікавим. Це проведення родинних свят, цікавих годин спілкування на різноманітну тематику. Особливо не можна забути про те, що Римма Олександрівна виховала дружній класний колектив. Матуся постійно продовжує спілкуватися зі своїми однокласниками, їм завжди є що згадати, знайти теми для обговорення, і, звичайно, знаходиться час, аби зібратися всім колективом, запросити класного керівника, яку вони до сих пір уважають своєю матусею. Вона справді має відкриту душу, добре серце, світлі помисли. Та й матусенька моя пов’язала своє життя з вихованням дітей. Хоч вона не вчитель, а працює керівником драматичного гуртка, та на неї теж покладена важлива місія: виховати справжніх патріотів. Як бачите, Римма Олександрівна - незвичайна людина.
Учні Римми Олександрівни є постійними учасниками, а окремі з них переможцями ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнських шкільних олімпіад з біології. ЇЇ випускники є студентами кращих ВУЗів України, серед них вчителі біології, лікарі.
Та не можу не сказати й про той факт, що на пришкільній ділянці учні та вчителі нашої школи під керівництвом цієї дивовижної жінки кілька років тому заклали фруктовий сад за ініціативи директора Чорноус Надії Сергіївни. Позаминулого літа старшокласники, котрі працювали влітку та восени в саду, куштували перші соковиті та запашні плоди черешень, персиків, яблук, груш та слив. Це дуже, на мій погляд, кропітка та відповідальна робота – догляд за садом. Та Римма Олександрівна завжди вчасно організовує й учительський, і учнівський колективи, аби встигнути виконати усі види робіт по обрізці, кропленню, поливу, обкопуванню, боротьбі з бур’янами. Саме на період літніх канікул встановлюється графік чергування учнів 5-10 класів, які разом зі своїми класними керівниками з великим задоволенням виконують усю посильну їм роботу.
Та наш сад є не просто захопленням усієї нашої шкільної родини. Саме завдяки спільній плідній праці учнів та вчителів у 2015 році Римма Олександрівна стала переможцем Всеукраїнського конкурсу «Вчитель – новатор» і отримала високу нагороду. Ми дуже пишаємося тим, що така спільна робота приносить не тільки задоволення, а й позитивні результати.
Тому хочу побажати Риммі Олександрівні успіхів у нелегкій роботі, хороших учнів, якими б вона могла пишатись.
Дригваль Андрій (учень 8-Б класу)
Немає коментарів:
Дописати коментар